Перший нейролептик "Неулептил" (Pericyazine)

Неулептил — це нейролептик з групи фенотиазинов, що належить до пиперидинових похідних. Використовується для лікування психопатій, психопатоподібних станів при шизофренії, а також для корекції емоційних розладів при епілепсії. Препарат має виражений седативний та антипсихотичний ефект без стимулюючих компонентів.

Склад препарату

Діючі речовини	Перициазин — 10 мг
Вспомогані речовини	Кальція гідрофосфат дигідрат, Магнію стеарат, Титану діоксид (Е 171), Желатин

Фармакологічна дія

Неулептил — це нейролептик, що належить до фенотиазинових похідних пиперидинового ряду. Виявляє помірну антипсихотичну та седативну дію без стимулюючого ефекту. Має адренолітичну, спазмолітичну, парасимпатолітичну, протиблювотну та знижуючу температуру дію. Потенціює активність наркотичних і ненаркотичних анальгетиків, снотворних засобів.

Виявляє виразний седативний ефект, знижує агресивність, збудливість та розгальмованість. Має снотворний ефект. Завдяки вибірковому нормалізуючому впливу на поведінку отримав назву "коректор поведінки".

Фармакокінетика

• Всасування: Добре всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Після прийому всередину концентрація у плазмі нижча, ніж при внутрішньом'язовому введенні, через ефект "першого проходження" через печінку.
• Зв'язок з білками: 90% плазмових білків.
• Проникнення у тканини: Легко проходить через гистогематичні бар'єри, зокрема гематоенцефалічний бар'єр та проникає у грудне молоко.
• Метаболізм: Метаболізується у печінці шляхом гідроксилювання та кон'югації, має ефект "першого проходження" і піддається печінковій рециркуляції.
• Період напіввиведення (T1/2): близько 30 годин.
• Виведення: Через нирки, жовч та калові маси, продукти метаболізму мають тривалий час виведення.

Показання до застосування

• Психопатії різного генезу
• Психопатоподібні стани при шизофренії
• Розлади емоцій при епілепсії

Протипоказання

Абсолютні:
- Закритоугольна глаукома
- Затримка сечі на фоні захворювань передміхурової залози та аденоми передміхурової залози
- Хвороба Паркінсона
- Агранулоцитоз, порфірія в анамнезі
- Супутня терапія леводопою
- Гіперчутливість до перициазину

Обережність:
- Захворювання серцево-судинної системи
- Хронічна ниркова та печінкова недостатність
- Похилого віку (можливий розвиток сильних седативних та гіпотензивних ефектів)

Побічні дії

З боку центральної нервової системи:
- Сонливість, седація, особливо у початковий період лікування
- Апатія, тривожність, зміни настрою
- Можливі парадоксальні реакції: безсоння, збудження, підвищена агресивність
- Екстрапірамідні розлади: острі дистонії, дискінезії, паркінсонизм, акатизія, пізні дистонії

З боку вегетативної нервової системи:
- Сухість у роті, затримка сечі, запори, порушення акомодації

З боку серцево-судинної системи:
- Постуральна гіпотензія, аритмії, зміни на ЕКГ (удовження QT інтервалу)

Гормональні та метаболічні порушення:
- Гіперпролактинемія, збільшення маси тіла, порушення терморегуляції, гіперглікемія

Алергічні реакції:
- Кропив’янка, шкірна сып, бронхоспазм, ангіоневротичний набряк

Гематологічні порушення:
- Лейкопенія, агранулоцитоз (рідко)

Очні порушення:
- Накопичення препарату в рогівці та кришталику, пигментація

Печінкові ураження:
- Холестатична жовтуха, ураження печінки

Загальні та інші:
- Злокачественный нейролептический синдром, можливі випадки раптової смерті, приапізм, синдром відміни при різкому припиненні лікування.

Взаємодія з іншими препаратами

Протипоказані комбінації:
- З дофамінергічними агонистами (леводопа, амантадін, апоморфін, бромокриптин, каберголін, ентакапон, лізурид, перголід, пірибедил, праміпексол, хинаголід, ропінірол) у пацієнтів без хвороби Паркінсона — виникає антагонізм між препаратами.

Рекомендується з обережністю:
- З препаратами, що підвищують інтервал QT (антиаритміки I та III класу, максофлоксацин, еритроміцин, метадон, мфлохін, сертиндол, трициклічні антидепресанти, літій та цизалридин) — можливе посилення ризику аритмій.
- З гіпотензивними засобами, особливо альфа-адреноблокаторами — підсилення гіпотензивного ефекту і ризик ортостатичної гіпотензії.
- З іншими цнс-знижуючими препаратами — підвищення седативної і депресивної дії.
- З препаратами, що мають холінолітичну активність — посилення побічних ефектів та зниження терапевтичної ефективності.
- З препаратами, що збільшують ризик гіпоглікемії, — можливе зниження їх ефективності.

Як застосовувати, тривалість курсу та дозування

Неулептил у формі капсул по 10 мг призначений для внутрішнього застосування дорослим. Для дітей використовують розчин для перорального прийому з концентрацією 4%.

Режим дозування: індивідуально, залежно від клінічної картини та стану пацієнта. Початкові дози зазвичай становлять 10-25 мг на добу, розподілені на 2-3 прийоми. У разі потреби дозу коригують під контролем ефективності та переносимості. Тривалість курсу визначає лікар, залежно від динаміки стану.

Передозування

Симптоми передозування включають сильну сонливість, порушення свідомості, екстрапірамідні розлади, серцево-судинні порушення, зниження артеріального тиску, порушення ритму. Лікування — симптоматичне, з підтримкою життєво важливих функцій та застосуванням антидоту за показаннями. Не існує специфічного антидоту.

Особливі вказівки

Перед початком лікування необхідно провести ретельне обстеження. У процесі терапії слід контролювати стан крові, функцію печінки, серцево-судинну систему та нервову систему. Препарат слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з історією тромбоемболій, порушеннями серцевого ритму та інших критичних станів. Не рекомендується різка відміна препарату для уникнення синдрома відміни.

Форма випуску

Капсули по 10 мг у пластикових блістерах, упаковані у картонну коробку.

Умови зберігання

Зберігати у сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище +25°C. Тримати у недоступному для дітей місці.

Термін придатності

3 роки від дати виготовлення. Не застосовувати після закінчення терміну придатності.

Діюча речовина

Перициазин — 10 мг у кожній капсулі.